12 липня — день пам’яті апостолів Петра і Павла.
Петро (до хрещення — Снмоа) — брат апостола Андрія первознанного.
Спочатку віа жив звичайним життям, разом із братом рибалив. Але настав
день, коли Андрій Первованних, який першим почув заклик Ісуса Христа,
привів до Сина Божого і Петра. І Петро стив одним з перших дванадцятьох
апостолів Господа. Під час своїх мандрів Ісус якось запитав учнів, за
кого люди його визнають і за кого визнають його учні. Відповіді були
різні, але жодна з них не була близькою до істини. І лише учень Петро
сказав: "Ти — Христос, Син Бога живого". Христос сказав у відповідь:
"Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій
небесний Отець".
Саме йому Ісус Христос по закінченні
Таємної вечері напророчив, що Петро зречеться тричі Господа ще до того,
як заспівають півні. Так і сталося, як сказав Син Божий: Ісуса Хригта
схопили, а Петра, який назирці пішов слідом, упізнали люди. Він тричі
зрікся Господа, та ще й заприсягся, що не знає Ісуса. Ці три страшні
зречення були "анульовані" лише після вознесіння Ісуса Христа, який
наділив Петра пастирською владою. Від цього моменту й почалася пропо -
відницька діяльність Петра в країнах Сходу.
На відміну від апостола Петра, святий
Павло не був знайомий із Ісусом Христом за життя й не був у числі його
перших дванадцятьох апостолів. За походженням він був із ба - гатого
римського роду, заробляв на життя тим, що виготовляв намети. Павло
спочатку ненавидів перших християн, оскільки був віддан ий іудейській
вірі, навіть брав участь в арештах християн у Єрусалимі та побитті
первомученика Стефана. Одно-го разу він відправився в Дамаск з метою
переслідування християм. але дорогою побачив чудесне світло з неба, від
якого впав на землю й осліп. До того ж, за церковними переказани, тієї ж
миті він почув голос з неба, який докоряв йому переслідуваннями Бога.
Це був вирішальний момент у житті Павла. Зір йому повернув своїми
молитвами християнин Ананія, і Павло прийняв хрещення та почав
проповідувати християнство в Аравії, Дамаску й ін. Багато чудесних
зцілень по-дарував вів невіруючим язичникам, його навіть почали вважати
богом і хотіли принести йому жертву.
Тоді царював імператор Нерон. Почавши як
правитель досить мудрий і моральний, він, за свідченням істориків.
Швидко заплутався в політичних інтригах, піддався впливу своєї палкої,
неприборканої вдачі та занадто багатої фантазії. Після страшної пожежі в
Римі почалися масові страти невинних людей, у першу чергу прибічників
християнської релігії. Перону дуже не до вподоби були перші в історії
людства
християнські твори. А саме в ті роки
були складені перші Євангелія чотирма апостолами. Силою слова й духу
переконував людей в істинності християнської віри і святий апостол
Петро, створюючи свої послання. Два послання до християн залишив після
себе святий апостол Петро, а апостолу Павлу належить один із
найважливіших для християн творів — Книга дій апостольських.
Петра, і Павла було схоплено за проповідницьку діяльність і страчено в 76 році.
За народними віруваннями, до обов’язків
цих святих уходить слідкувати за своєчасним збором урожаю, можливо тому,
що день цих святих апостолів збігається з початком жнив у більшості
регіонів України:
Святий Петро за плугом ходить,Святий Павло воли водить...
Заздалегідь перед днем святих Петра і
Павла люди за старих часів дуже ретельно готувалися, зокрема білил и
хати, прибирали і на подвір’ях, і всередині осель. Зранку побожні люди
святково вдягалися й обов’язково йшли до церкви. Існує стародавня
легенда про святого Петра й Господа. Якось саме цього дня йшли вони
землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат —
одна жито жне, а інша спить під копою — і двох парубків — один у полі
працює, а другий під возом у холодочку дрімає.
Подумали святі й вирішили попарувати
молодих людей але так, щоб обидві пари з голоду не померли: працьовита
дівчина дісталася лінюхові, а ледача — роботящому хлопцю. З тих пір,
мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в сім’ї одне одному
протиставляються за ступенем працьовитості.
За християнським віруванням, Петро й
Павло є також захисниками свійських тварин. Тому цей день здавна
вважався святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то
найпишніше празникували на Петра й Павла діти. Матері вдосвіта випікали
та пригощали всіх знаменитими українськими мандриками. Мандрики — де
вельми смаковиті пиріжкн, виготовлені з сиру та сметани. З цього приводу
існує цікава легенда. Начебто, мандруючи в цей день, Петро і Павло
(вони взагалі полюбляли мандрувати світом) присіли в обід під деревом,
щоб перепочити, і задрімали.
Тим часом непомітно підкралася зозуля,
розв’язала іхню торбинку й витягла звідти мандрику. Але коли почала
їсти, то одразу ж вдавилася. Отож і мовиться: "На Петра-Павла зозуля
мандрикою вдавилася". Це прислів’я пов’язане з тим, що з цього часу
птаха перестає кувати. Внгонячи в поле корів, пастухи брали із собою
лише мандрики. Посередині толоки вони викопували "Петра" — так називали
місце колективного обіду.
На пагорбі, щоб видно було тварин, рили
квадратні ка-навки такої глибини, щоб можна було спустити в них ноги.
Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного
місця, яке правувало за стіл, застеляли скатертиною й викладали іжу. В
обід на толоку приходили батьки з подарунками. Всі сідали за колективний
обід, смакуючи ласощами і частуючи одне одного. Так тривало до самого
вечора. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в
різні ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели
віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги. Перед тим, як
вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров’ячих
рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів
зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах
Прикарпаття та Карпат.
Женучи череду додому, діти співають
спеціальні цастуші пісні, які тут називають латканками. У всіх
місцевостях України поводились з худобою дуже добре, ласкаво, дбали, щоб
вчасно нагодувати, напоїти, почистити хліви і худобину скреблом.
Недарма й складено стільки пісень про худібку, стільки приповідок. Є
досить цікаві нагадування-вірування:
"Коли корова розтелюється, не можна
нічого з дому позичати, бо буде теля ревіти"; "Коли перший раз пастух
жене корову в поле, то треба роги лозиною пов’язати, щоб були міцні";
"Коли пастух вперше йде з коровами в поле, то треба взяти зварене яйце,
щоб всі були напашеними цілий рік і круглими, як яйце" тощо.